зав.відділом експозиції Павлишин М.Г. 22.05.2024

 

У Данила, сина гетьмана Павла Скоропадського, була любляча і турботлива мама – Олександра Петрівна. Вона стала опорою для своїх дітей, допомагала їм і підтримувала на всьому життєвому шляху. Поки батько займався військовою кар’єрою, саме мама займалася вихованням і освітою дітей.

Олександра Петрівна сформувала основні життєві цінності Данила. Тож коли після повалення царату в Петрограді, де переважно пройшло його дитинство, в лютому 1917 року розпочався тяжкий період нестабільності, Олександра Петрівна у листі до чоловіка писала про свої переживання за майбутнє дітей, зокрема за Данила, якому на той час виповнилося тринадцять років: «Я з жахом думаю про майбутнє виховання Данилка. Наскільки важко буде привити йому відчуття порядності у тому гнилому середовищі, в якому доводиться жити… Але Ти не хвилюйся, я духом падати не буду, у жодному випадку, й дітей Твоїх так чи інакше виведу на шлях правди та порядності…».

 Вже і в дорослому житті у Данила були близькі стосунки з мамою. Ставши правонаступником Гетьманського руху, Данило, під час своєї подорожі до гетьманців Америки й Канади у 1937-1938 роках, вів листування з родиною, що проживала в Німеччині. З листів його сестри Єлизавети дізнаємося, що мама дякує Данилові за книги які він їй надсилає, і всі їх читає.

  Відомий лист Олександри Скоропадської до сина Данила, датований 10.02.1939 (Ванзее, Німеччина), який ілюструє їхні стосунки. У ньому Олександра Петрівна вітає сина з днем народження, розповідає про батька. Повідомляє, що до свята відремонтували Данилову кімнату і няня спече пиріг, який вони з’їдять на його честь. Сповіщає про новини родини, друзів, знайомих. Улітку 1939 року Олександра Петрівна провела Данила до Лондона на невизначений термін, куди він виїхав за настановою батька, щоб звідти у випадку війни керувати гетьманським рухом. Перед Даниловим від’їздом вона подарувала йому свою друкарську машинку, якою гетьманич користувався до кінця життя. Зараз вона зберігається у Музеї гетьманства.

 Знову обійняти сина Олександра Скоропадська змогла у 1948 році, через довгих дев’ять років розлуки, у свій 70-й день народження. Данило приїхав до Оберстдорфа, де проживала родина Скоропадських після евакуації з Берліна. Тоді йому було вже 44 роки. Данилова молодша сестра Олена у спогадах пише, що для Олександри Петрівни це була радісна і щаслива зустріч. Адже вона востаннє бачила сина Данила ще молодим хлопцем, а зараз перед нею стояв статечний чоловік з сивиною в волоссі. Але одночасно - переживала велике полегшення, бо тепер вона офіційно передала Данилові керівництво Гетьманським рухом, яким провадила після смерті свого чоловіка у 1945 році. Данило прикладав усіх сил, щоб забрати маму з родиною до Англії, але, на жаль, це йому не вдалося.

 Відхід мами в інші світи у грудні 1951 року був для Данила великою втратою. Зі спогадів Олени Отт-Скоропадської – його промова на похованні «була сповнена любові, вдячності й пошани».