ст.н.сп. Попельницької О.О. 16.02.2024
Цього року виповнюється 535 років першої згадки українського козацтва писемними джерелами. У 1589 р. польський письменник та історик Марцін Бельський у «Хроніці Польській» розповідаючи про події 1489 р. (переслідування польським королевичем Яном Альбрехтом татарських загонів на Поділлі) згадав місцевих козаків, які показали королевичу шлях до містечка Саврань, поблизу якого відбулася битва і татари були переможені.
Вдруге писемні джерела згадують українських козаків у 1492 році. Того року кримський хан Менґлі I Ґерай надіслав лист Великому князю Литовському Олександру, у якому скаржився на підданих князя – козаків. Останні поблизу фортеці Тягині (нині – с.Тягинка, Бериславського р-ну Херсонської обл.) пограбували татарський корабель.
Михайло Грушевський у VII-му томі своєї праці «Історія України-Руси» (розділ II, с. 3) наводить текст листа Великого князя Литовського Олександра – відповідь Менґлі I Ґераю: «Також писал єси намъ въ ярлику своємъ, ижби наши люди Кіяне и Черкасци, пришедши Днѣпромъ, подъ Тягинею корабль твой розбили <…>». На підставі аналізу тексту цього документу, Михайло Грушевський робить висновок про те, що наприкінці XV ст. «термін “козак” для українських вояків був уже прийнятий, звісний в правительственних кругах <…>».
Сучасні дослідники історії України припускають, що у 1492 р. похід на човнах у пониззя Дніпра здійснили київські та черкаські козаки, яких очолював князь Богдан Глинський – черкаський намісник, що керував козацькою залогою Черкаського замку.
Деякі дослідники вважають князя Богдана Глинського нащадком золотоординського темника Мамая та прототипом козака Мамая – популярного персонажа українського фольклору та головного героя українських народних картин із зображенням козака-бандуриста.
Згідно однієї з гіпотез про походження козацтва, темник Мамай з половецького роду Киятів (який у 1362 р. допоміг Ольгерду – Великому князю Литовському, перемогти війська Золотої Орди у битві на Синіх Водах) був одним із засновників українського козацтва.
Найдавніша згадка слова «козак» (у значенні «воїн», «вартовий») у 1303 р. зафіксована у «Половецькому кодексі» («Codex Cumanicus») – рукописному словнику половецької (куманської) мови XII – початку XIV століття.
