Людмила Бевз 08.10.2021
В серпні 1810 р. новим власником садиби з кам'яницею на Спаській став купець Іван Покровський.
Купці Покровські відомі в Києві з др.пол. ХVIII ст., коли отримали дозвіл вести роздрібну торгівлю в Полтавському полку та придбали торгові лавки на Подолі.
Іван Петрович Покровський, 1778 року народження, вперше одружився в 1808 р.на доньці київського купця Т.Беляєва - Євдокії. У подружжя народилося троє дітей, під час народження доньки Євдокія Покровська померла, а через деякий час померли від сухот і її сини.
Іван Покровський з братом Кузьмою мали торгові лавки не лише в Києві, а й в Богуславі. Асортимент їхнього товару був дуже широкий: крупи, борошно, ізюм, мигдаль, цукор, маслини, цикорій, чай, шоколад, цукерки, ковбаса, масло, цигарки, папір, нитки, спиртовий лак, мило, конторні книги та багато іншого. Покровські були постійними постачальниками товарів для багатьох церков та монастирів.
Окрім комерційної діяльності Іван Петрович був відомий і своєю громадською активністю. Він був членом комісії з оцінки будинків городян, поручителем за нових торгових людей, душоприказчиком і опікуном дітей-сиріт відомих людей Подолу.
В 1815 р. Іван Петрович вдруге одружився з 19-річною купецькою донькою Олександрою Іванівною Губаревою. У 1819 р. в них народився син Григорій, що і став спадкоємцем батьківської справи та майна. Саме Іван Покровський замовив проект перебудови кам'яниці на Спаській у міського архітектора А.Меленського після великої подільської пожежі 1811 р. З того часу будівля набула класицистичного стилю, в якому ми бачимо її і сьогодні.
В 1841 р. Іван Покровський помер та похований на Щекавицькому кладовищі.
Його син, Григорій Іванович був дуже активним підприємцем. Він як і батько, займався громадськими справами: у 1840 р. - обраний депутатом з перевірки торгівлі, в 1848 р. - ратман міської поліції, в 1851 р. - гласний Міської думи, а пізніше навіть її Голова. Окрім того займався благодійністю - опікувався приютами для дітей-сиріт, де їх навчали та давали професію.
В його ж родині було 5 дітей: сини Володимир, Дмитро, Костянтин і доньки Олександра і Марія.
В 1897 р. за заповітом Григорія Івановича кам'яниця і садиба на Спаській перейшли дружині Олександрі Андріївні, в дівоцтві Чайкіній та доньці Олександрі Григорівні, в одружені Морачевській. Вони володіли садибою до смерті: в 1904 р. померла донька, а в 1910 р. - мати. Нащадки Морачевських жили в будинку до перетворення його в комунальні квартири на поч.1920-х років.
За матеріалами Музею гетьманства з дослідження Р. Лякиної.