Володимир Панченко 04.05.2020

5 травня 1638 року… Здавалося б, дата, яка нікому – крім хіба що професійних істориків – не здається цікавою. А тим часом в історії української козаччини ця дата є по-справжньому доленосною. Саме цього дня розпочалася кульмінаційна фаза одного з найпотужніших козацьких визвольних повстань до початку Хмельниччини. Саме цього дня відбулася битва біля містечка Говтви – битва, де козацькі сили на чолі з гетьманом Яковом Остряницею завдали серйозного удару польській королівській армії.

Портрет гетьмана Якова Остряниці (XVIII ст.).

Нинішня Говтва – звичайнісіньке село на Полтавщині, в Козельщанському району. Тогочасна Говтва – укріплене містечко, «відновлене» на місці давнього городища, відомого ще з часів Володимира Мономаха. Саме тут і розгорнулися бойові дії, що стали однією з найяскравіших сторінок українського козацького минулого.

Козацьке військо в поході (гравюра XVII ст.).

Не збігло ще й року від трагедії під Кумейками – останньої кривавої дії повстання під проводом Павла Бута, яке Пантелеймон Куліш увічнив у своїх славетних рядках:

Поки Рось зоветься Россю,
Дніпро в море ллється,
Поти серце українське
З панським не зживеться…

Колишні соратники Павлюка – Димтро Гуня та Карпо Скидан – почали опрацьовувати план нового повстання. «Запорожжя чекало тільки весни, щоб піднятися наново та винагородити собі програну війну, і завчасу розіслало своїх людей підіймати народ», – зазначав з цього приводу Михайло Грушевський. На чолі повстанчих сил став полковник Яків Остряниця, якого запорозьке козацтво – без королівської санкції – обрало на Січі гетьманом. План Остряниці був досить хитромудрим – він передбачав обхідний маневр біля Кременчука, який мав закінчитись проривом на Лівобережжі, де (за словами того ж Михайла Грушевського) «народ особливо був приготовлений до повстання». Завдяки цьому маневру війську Остряниці вдалося спритно обійти авангард польського війська, пройти до устя річки Говтви й тут – не дуже вигідних стратегічних позиціях – розбити свій табір у захопленій Говтвянській фортеці.

Герб міста Говтви часів Гетьманщини (підтверджений 1782 р.).

Польський гетьман Потоцький (за словами хроніста Шимона Окольского) зі сміхом зустрів звістку про захоплення козаками Говтви, кепкуючи, що «таке мале козацьке військо заховалось у такій потужній фортеці». Однак уже 5 травня шляхті стало не до сміху. На спробу атаки Потоцького на Говтву козаки-повстанці відповіли стрільбою, під час якої був поранений спільник Потоцького – очільник реєстрового козацтва Ілляш Караїмович. Наступної ночі кілька тисяч козаків Остряниці здійснили ще зухвалішу річ – перегородили польській армії дорогу для відступу. Коли ж наступного дня – 6 травня – Потоцький перейшов до тактики затяжного бою, козаки Остряниці поновили стрільбу, аж поки війську Потоцького почало бракувати куль. Дочекавшись цього моменту, Остряниця перейшов у наступ – і врешті після двох козацьких атак польське військо, зазнавши суттєвих утрат, відступило від Говтви під Лубни.

Битва під Говтвою стала ніби передвісником тих майбутніх перемог козацтва, які прогриміли на цілу Європу за часів Хмельниччини, – під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями. І тому хочеться вірити, що з часом 5 травня 1638 року займе своє гідне місце серед пам’ятних дат української історії. А тим часом – не забуваймо як про подвиг Якова Остряниці та його соратників під Говтвою, так і про невмирущий заповіт Тараса Шевченка: «Згадайте праведних гетьманів».