Євгенія Карацюба 03.05.2020

Музей гетьманства розпочав свою роботу у 1993–му році. Ми почали формувати фондову колекцію з повного нуля. І тому для нас так важлива інформація про кожного фондоутворювача. Чекайте наші розповіді про кожного хто долучився до створення наших фондів.

Іван Марченко. Великобританія 50-ті роки. З колекції Богдана та Ніни Марченко.

У 2007 році до нашого Музею завітало подружжя Ніни та Богдана Марченків, які проживали у Великобританії, і приїздили в Україну до доньки та друзів. Під час спілкування, а у подальшому і дружби, з’ясувалося, що родина має чимало матеріалів пов’язаних з Гетьманичем Данилом та іншими діячами гетьманського руху як у Великобританії так і у Німеччині. Практично усі члени родини були гетьманцями.

Гетьманич Данило Скоропадський. Великобританія. 40-ві роки. З колекції Богдана та Ніни Марченко.

У 2007 році пані Ніна передала до нашого музею: Особисту люльку Данила Скоропадського, течку для піжами, порцелянову підставку для листів, що стояла у нього на столі та ще багато фото, листівок і інших цікавих матеріалів. При описі отриманих матеріалів ми зрозуміли, чому такі безцінні речі зберігалися у цій родині. Батько п. Богдана, чоловіка п. Ніни - Іван Марченко відомий педагог, математик, журналіст, громадсько-політичний діяч. У роки І Світової війни 56 дивізія в якій Іван Марченко був офіцером, дуже короткий час входила до складу 34-го корпусу, командиром якого був Генерал Скоропадський (пізніше – Гетьман Української Держави).

Люлька Гетьманича Данила  Скоропадського. Великобританія. 40-50 роки. З колекції Богдана та Ніни Марченко.

У серпні 1918 року Іван Марченко долучився до культурного життя Полтавської української громади. За часів радянської влади змушений був часто змінювати місце проживання, а врешті осів у Дніпропетровську де викладав в Металургійному інституті. Під час війни отримує вчений ступінь доктора математичних наук і вчене звання професора кафедри алгебри. Далі він після евакуації із Дніпропетровська потрапляє до Берліна зв'язується з Українською громадою (гетьманською) у червні 1944 року вступив до Союзу Гетьманців Державників. Мав кілька зустрічей з Гетьманом Павлом Скоропадським. Після евакуації з Берліна восени 1945 року оселився в українському таборі Гайденав, де і пробув до 1951 року. Активно працює як журналіст подає свої дописи до гетьманських органів «Український Літопис» і «Голос Державника». Став редактором часопису «Луна», а з 1948 був видавцем тижневика «Ранок». Наприкінці 1951 року Іван Марченко переїздить до Великобританії, де продовжує видавати двотижневик «Ранок». З 1957 року Іван Олексійович був крайовим Начальником СГД й однією з провідних постатей Гетьманського руху. На Всегетьманському Конгресі в 1958 році, був обраний членом Гетьманської Ради й членом Президії Гетьманської Ради.

Богдан і Ніна Марченко (зліва) біля могили Данила Скоропадського. Великобританія. 70-ті роки.

Про долю інших членів родини Марченків можна дізнатися ознайомившись з книгою Галини Ярової «Щоб пам'ятала Україна. – Чернівці «Букрек», 2012 у бібліотеці нашого музею.