Людмила Бевз 29.04.2020

29 квітня 1918 року…

«Саля дрожить від оплесків та криків «браво», «гурра», «гетьмана!». В тій хвилі (в год 3 по пол.) в льожі лівої сторони салі появляєть ся п.Скоропадський. Одягнений в сіру, просту черкеску.

Счиняєть ся крик «Гетьмана!», «Гетьман!», «Нехай живе Гетьман!»

Гетьман Скоропадський опускає ложу і за кілька хвилин появляєть ся на сцені, що находить ся в іншій куті салі. Оклики знов потрясають салю.

За якийсь час стає спокійно і гетьман починає говорити.

«Панове! Дякую вам за те, що мені поручаєте власть. Не для користи беру на себе тягар хвилевої власти; ви самі знаєте, що всюди шириться анархія й що тільки тверда власть може завести лад. На вас хлібороби, і на добре думаючих кругах населення буду опирати ся. Молю Бога, щоби дав нам силу спасти Україну».

Промову гетьмана привітано окликами: «Гурра! Нехай живе ясновельможний гетьман!».

Підєм у членів зїзду доходить до вершка. Гетьмана підносять на руки і обносять довкруги».  Саме так, тогочасна преса описувала обрання гетьманом Української Держави 29 квітня 1918 р. Павла Петровича Скоропадського.

Приміщення цирку Крутікова, в якому 29 квітня 1918 р. П.Скоропадського було проголошено гетьманом.

Ці події відбувалися на Всеукраїнському З'їзді хліборобів-землевласників в приміщенні цирку “Ґіппо-палас” (цирк Крутикова) у Києві.  З'їзд був скликаний Спілкою землевласників та українськими хліборобами-демократами і прибуло на нього, близько 8 тис. чоловік, що представляли інтереси  7-8 мільйонів селян-землевласників з 9 губерній України.

Гетьман П.Скоропадський з делегатами Всеукраїнського з'їзду хліборобів-землевласників Подільської губернії.

Після овацій та піднесення гетьмана, було запропоновано  провести молебень на Софіївській площі. З цирку всі вирушили до Софіївського собору для участі у молебні на честь помазання Павла Скоропадського на гетьмана.

Молебень на Софіївський площі на честь помазання гетьмана Павла Скоропадського 29 квітня 1918 р. Листівка з колекції родини Скоропадських з фондів Музею гетьманства.

«Це були хвилини, яких забути не можна. – згадував Павло Скоропадський. - Скільки світлих, чистих надій, скільки бажання працювати! Преосвященний Никодим виголосив чуттєву промову. Хор гримнув «Многая лета господину нашему, гетьману усей Украины», дзвони святої Софії гуділи на все. Я на вигляд був спокійний, але в душі хвилювався дуже.»

В ніч на 30 квітня гетьманські офіцери зайняли всі найважливіші установи міста, відповідно до спланованого попередньо, порядку. Прибічники гетьмана для власної ідентифікації, а їх було не більше 3-4 сотень, мали на рукавах пов’язки: на лівому рукаві – білі, а на правому – малинові. Одразу ж було проголошено про утворення "Української Держави" па чолі з Гетьманом, який тимчасово взяв на себе надзвичайно великі повноваження по осібному управлінню краєм.  Конституційними документами Української Держави стали гетьманська грамота «До всього українського народу» та «Закони про тимчасовий державний устрій України».

Наступні сім з половиною місяців правління гетьмана Павла Скоропадського, були не простими, але як свідчать спогади сучасників, відзначалися відносним спокоєм і відновленням господарства. Українська Держава забезпечувала право приватної власності, підданим держави гарантувалися громадянські права, українцями вважалися всі громадяни країни без різниці етнічного походження. Гетьманові вдалося за кілька місяців відновити дійовий адміністративний апарат у центрі та в провінціях, почати формувати діючу армію та поліцію. Уряди Скоропадського сприяли розвитку національної освіти, культури та встановили дипломатичні відносини з понад 20 країнами світу.

Для більшого розуміння тогочасних подій запрошуємо відвідати експозицію Музею гетьманства «Гетьман Павло Скоропадський та Українська Держава 1918 р.» після завершення карантину.