Євгенія Карацюба 23.04.2020
Перше місце серед фондоутворювачів Музею гетьманства належить Мар’яну Коцю. Людині, що стояла біля витоків Музею, реставрації будівлі, становлення його фондів, бібліотеки, та вирішення багатьох проблем.
Львів’янин за походженням, він разом з дружиною Іванною, більшу частину свого життя прожив у США і став успішним. Після проголошення Україною Незалежності, Мар’ян Коць стає повноважним представником Національної комісії з питань повернення в Україні культурних цінностей. Займається гуманітарною допомогою дітям Чорнобиля, постачає комп’ютери для шкіл Донецька. За короткий час здійснив 35 авіарейсів в Україну. Був одним з ініціаторів створення «Благодійного Фонду Івана Мазепи», а той, в свою чергу першим завданням поставив: реставрація «Будинку Мазепи», та відкриття в ньому Музею гетьманства.
Коцем був замовлений і профінансований пам’ятник гетьману Івану Мазепі в селі Мазепинці на Київщині поблизу Білої Церкви. Не забував п. Мар’ян і про музей ним був придбаний перший комп’ютер та телефонізоване приміщення будинку.
Паном Коцем було здійснене видання книги співробітника Музею Володимира Панченка «Гербівник Міст України» К.,1994. У 2002 році п. Мар’ян профінансував перевезення до України з Філадельфії посмертної гіпсової маски Симона Петлюри, Голови Директорії УНР, яка зберігалася там 30 років. Придбав для фондів Музею матеріали, що належали родині Симона Петлюри.
Дякуючи підтримці Мар’яна Коця як видавця в Україні було видано десятки книг що потребувала Україна, одна з них: Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба. Редактор Любомир Винар. Нью-Йорк –Київ – Львів – Париж – Торонто, 2001.
У 2004-му році після смерті дружини п. Мар’ян переїздить до Львова і отримує українське громадянство. Свою колекцію творів українських митців дарує «Палацові мистецтв» ім. Омеляна і Тетяни Антоновичів своєму рідному місту.
Помер Мар’ян Коць на 89 році життя 2 березня 2011 року, похований на Личаківському кладовищі. Він був великим патріотом України, людиною високих моральних якостей і другом Музею гетьманства. Ми завжди будемо пам’ятати його.
