Тетяна Палько у своїй творчості тяжіє до вичерпної повноти висловлювання. Звідси прагнення до створення великих серій, таких як "Птицы после скитаний прилетают обратно…", "Вічного життя світло", "Мелодія душі", "Мінливість долі" та інші.
На разі художниця завершує роботу над серією "Ностальгія", дещо не схожою на попередні. В першу чергу, тим, що названа вона опосередковано – насправді на всіх аркушах серії намальовані хатки. Загалом їх багато, але на кожному творі бачимо лише одну! Це не поодинокий хутір серед безкраїх просторів. Це хатинка, загублена серед просторів містичного Всесвіту, така собі апологія самотності. Проте без жодних трагічних ознак! Це своєрідна тиха елегія. Мабуть назва серії видається не зовсім точною, бо "ностальгія" – це трохи сумний, але теплий, світлий, спогад за минулим. "Ностальгія" Палько – елегійно-оптиміснична, наявний легкий присмак суму тільки надає їй певної пікантності. При мінімальному заповненні простору аркушу, твори залишають у глядача враження якоїсь граничної позаземної, янгельської чистоти почуття.
Деякі хатки ледь видніються серед розлогих просторів, деякі займають більше місця на аркуші, проте ніколи не переважають оточення. Деякі мають явні ознаки життя; з димарів куриться тоненька цівка диму. Хатинки здавалися б поодинокими подорожніми в Космосі, якби не присутність на всіх аркушах очевидної земної ознаки – місяця. Він то ховається в тумані, то відверто висить на небі, але ніколи не дає яскравого освітлення – воно б одразу призвело до втрати мінливості, тендітності, легкості враження.
Назви творів можуть бути окремою темою для розмови. Вони підкреслюють розмаїття почуттів художниці під час створення аркушів. Деякі з них гранично конкретні: "На околиці", "На острові, "У селі у баби Галі", "Горбанівський ставок". Декотрі визначають пори року: "Взимку", "Стужа", "Напровесні". А окремі несуть велике змістовне навантаження: "Містична оселя", "Дорога до рідної хати", "Одинока тополя".
Пластична мова, як завжди у художниці легка, витончена, мінлива і, водночас, змістовна, глибока, багатошарова.
Олександр Кузьянц, мистецтвознавець
