Тетяна Ляпіна 15.05.2020
Як і Петро Могила, Іван Мазепа відроджує роль Києва – духовного центру України, звертаючись до сучасників і нащадків високим словом монументального мистецтва.
Звичайно, гетьман Мазепа найбільшу свою увагу звернув на Київ, як столицю всеукраїнську. І тут на кожному кроці видно його щедру руку і його щире бажання, щоб славився Бог у храмах святих. З найбільшим духовним центром України, з Києво-Печерською лаврою, Іван Мазепа був у тісних синівських стосунках і робив для неї надзвичайно багато. 1688 року гетьман виклопотав, що московська влада, як церковна, так і світська, підтвердила Печерській лаврі всі її стародавні привілеї. Це дало змогу всеукраїнській святині і далі належно рости та міцніти.
В середині XVII ст. в Печерській обителі почалося інтенсивне кам’яне будівництво. Наприкінці XVII ст. коштом гетьмана Мазепи відновлювалася і добудовувалася Троїцька надбрамна церква. Повна назва – «Церква Святої Трійці над брамою».
Троїцька надбрамна церква є найстарішим храмом Печерського монастиря. В 1106 році правнук Ярослава Мудрого, син Давида Святослав (Святоша) постригся в ченці Печерського монастиря і власним коштом збудував церкву Святої Тройці. Донині збереглася пам’ять про Святошу і в назві Києво-Святошинського району, бо до постригу в Печерському монастирі ці землі належали князю.
Троїцька надбрамна церква двоповерхова. Її перший поверх – це головний вхід до монастиря, який із давніх-давен іменують Святою брамою. Власне, церкву збудували над входом, який був головним від початку створення обителі. Перлиною інтер’єру Троїцької церкви є унікальний настінний живопис, загалом на стінах і склепіннях зображено понад 100 сюжетів.
Іван Мазепа доклав неабияких зусиль для відбудови цього храму.
За гетьмана Мазепи древньому храму надбудували всі чотири стіни, розробили фронтони, оздобили стіни карнизами – одним словом, вбрали церкву в барокові шати.
Дослідник мазепинської доби Сергій Павленко у книзі «Іван Мазепа. Прижиттєві зображення гетьмана та його наближених» пише: «Повторне уважне вивчення стінопису Троїцької надбрамної церкви Києво-Печерської лаври сприяло виявленню нами нових композицій з образом володаря булави та його наближених. Фактично, як ми переконалися, церковна споруда у 1695-1703 рр. після відбудови-реставрації являла собою тріумфальну панегіричну браму-вхід, присвячену славним діянням гетьмана Івана Мазепи. Бароковими засобами перебільшення надміру його образ буквально «натикано» на стінах у різних релігійних сюжетах. При цьому видно, що розпис церкви здійснювався в кілька етапів різними малярами. Через те бачимо Івана Мазепу у кожній композиції дещо відмінним, оригінальним. Але у цьому немає нічого дивного. Адже кожен художник намагався своєрідно-неповторно виписати зображення ктитора, дотримуючись власного малярського стилю. А оскільки подібний розпис, який під час відвідин лаври мав спостерігати гість, доручався справжнім майстрам своєї справи, то і результат їхньої роботи був досить помітним, професійним та нестандартно-самобутнім».
Ліворуч від головного входу в затишному дворику стоїть невеличка церква Святого Миколая або Микільська, яка є характерним зразком архітектури українського бароко. На місці дерев’яної наприкінці 17 – поч. 18 ст. з’явилась в кам’яному оздобленні Микільська церква. Це скоріш за все, Мазепина церква, хоча і документальних свідчень про це немає.
